ПАРАФІЯ
СПІВСТРАЖДАННЯ І РІЗДВА БОГОРОДИЦІ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

c. Яблунів Косівського району
Івано-Франківської області

Яблунівська церква
 
 
 
 
 
Українська Греко-Католицька Церква
 
Сторінки історії
У привілеї Станіслава Влодека від 2 квітня 1606 року зазначалося, що після роздачі земельних ділянок залишається "вільна площа на костел католицький, будинок ксьондза, церкву руську, дім попа..." Отже, в забудові Яблунова із самого початку було передбачено будівництво церкви і костела.

Греко-католицька церква в Яблунові побудована в другій половині XVII ст. У візитаційних записах греко-католицької єпархії зазначено, що "у містечку Яблунові є церква Різдва Найсвятішої Діви Марії з трьома банями, ґонтами покрита". Біля церкви були резиденція священика, школа і цвинтар. Греко-католиків тоді було до 50 сімей. Відомо, наприклад, що у 1738 році священиком був Матій Терлецький, а у 1752 році - о. Василь.

На жаль, українська громада не зміцнювалася ні кількісно, ні якісно. Більш активними в громадському та господарському житті містечка ставали приїжджі жиди та шляхтичі. Українці не мали змоги ремонтувати церковну споруду, яка простояла понад 100 років. Архівні матеріали не зафіксували причини закриття церкви. Проте за тодішньої шовіністичної політики польської держави ця будівля могла згоріти, а чи могла бути визнана аварійною спорудою. Так чи інакше Яблунів залишився без церкви. Греко-католики Яблунова відвідували горішню церкву села Стопчатова. На початку XIX ст. ця церква згоріла, і в 1825 році збудовано і освяче- но нову церкву св. о. Миколая, яка була знищена під час Другої світової війни і наново відбудована у 90-х роках XX ст.

До стопчатівської парафії належали греко-католики Яблунова і Ковалівки. Так у 1832 році до парафії належали 900 жителів Стопчатова, 301 житель Яблунова, 128 жителів Ковалівки. Рівно через 60 років, у 1892 році, до парафії належало 1882 жителі Стопчатова, 714- Яблунова, 403- Ковалівки. Всі вони брали активну участь у церковних об'єднаннях, що створювались при парафії: Апостольство Молитви та Братство тверезості.

Парохами у Стопчатові були: о. Семен Сенютович (у 1832 р.), о. Іоанн Грабович (1856 р. н.) - працював з 1884 до 1891 року, о. Іоанн Онуцький - працював сотрудником з 1887 до 1891 року, о. Микола Січинський (1850 - 1894) - працював з 1893 до 1894 року, о. Миколай Семенович (1856 р. н.) - працював з 1891 до 1894 року, о. Григорій Козицький (1866 р. н.) - працював з 1894 до 1895 року, о. Володимир Стефанович (1858 - 1939) - працював з 1895 до 1898 року, о. Теодор Трач (1844 - 1911) - працював з 1898 до 1911 року, о. Михайло Плав'юк (1910 р. н.) - працював сотрудником у 1934 - 35 роках, о. Василь Чопей, а також отці Даніїл і Корнель Бахталовські, Степан Малофій та інші. У ті часи дотація пароха була такою: городів - 24 морґи, сіножатей - 155 моргів, лісу - 7 моргів 850 сяж.. % за паливо - 7 злр 50 кр., опалення - 22 злр 10 кр. (51 куб. м. твердої породи). Крім цього ще додаток конгр. 141 злр 32 кр. [ ](для довідки: 1 морг- 0,6 га).

У 1760 році збудовано дерев'яний костел Непорочного Зачаття Марії Діви, засновано римо-католицьку парафію, до якої належали і римо-католики навколишніх сіл. У Яблунові тоді проживало лише 2 польські сім'ї, але окремі місцеві жителі переходили на римо-католицький обряд. І вже у 1871 році римо-католиків було 146, а в 1880 році - 441. Костел був зруйнований після Другої світової війни. У 20-30-х роках ксьондзами були: Сурис, Костянтин Кручек, Петро Шафранець, Леон Болеславський.

У Яблунові була збудована велика синагога. Знаменита яблунівська божниця мала стінописи найвищої мистецької вартості, проте і вона згоріла в полум'ї Другої світової війни. У 20-х роках минулого століття керівником жидівської релігійної громади в Яблунові був рабин Кальман Цукерман. Жидівське населення Яблунова невпинно зростало. Якщо в 1738 році було 50 жидівських сімей зі 105, то до 1938 року їхня частка складала близько 80%. Побіля українського цвинтаря зі східної сторони з'явився жидівський, а польський цвинтар перенесено за річку, на Іванівну.

У 1946 році комуністична влада заборонила греко-католицьку Церкву і насильно за- провадила московську православну віру. Та вже з першими ознаками розвалу Радянського Со- юзу греко-католицька Церква відновилася, і у 1991 році жителі селища почали будувати свою церкву. Роботи очолив п. Б. Синітович. 10 серпня 1991 року було освячено фундамент, і з того часу постійно у неділі і свята проводилася Служба Божа.

У 1997 році будівництво закінчено і освячено церкву Состраждання і Різдва Пресвятої Бо-городиці. Священиком Яблунівської церкви є о. Дмитро Погорілий. За останні роки в Яблунові збудовано монастир і багато каплиць.

Духовенство

Отець Бахталовський Даниїл (21.12.1856 - 05.07.1927, с. Люча Косівського району).

Висвячений на священика 20.10.1880 р. З 1880 року по 1885р. працював сотрудником в Бережанському деканаті. З 1880 року - парох в Яблунові Гусятинського деканату, декан цього деканату. З 20 березня 1912 року - парох с. Стопчатова (Пістинський деканат). Обслуговував обидві церкви в с. Стопчатові (св. Миколая і св. Параскеви) та церкву св. Димитрія в с. Ковалівці. До горішньої церкви св. Миколая в с. Стопчатові належала і грекокатолицька громада містечка Яблунева. В усіх цих населених пунктах були організовані читальні "Просвіти", товариства Апостольства Молитви, Братства тверезості. О. Даниїл згуртовував молодь навколо цих товариств, сприяв її вихованню в релігійному та національно- патріотичному дусі. Він був совітником Єпископської Консисторії.

Його сини Корнилій і Роман теж були священиками. За радянської влади о. Роман, який працював у Коломиї, був двічі заарештований і засуджений до тюремного ув'язнення. Проте він залишився греко-католицьким священиком і московського православ'я не прийняв.

21 червня 1927 року о. Даниїл переведений на парафію в с. Люча (Пістинський деканат), а його син о. Корнилій, який працював на цій парафії, перейшов в с. Стопчатів, де був більший обсяг роботи. Після двох тижнів роботи в с. Лючі о. Даниїл помер. Похоронений на стопчатівському цвинтарі.

Література: 1. Ігор Андрухів, Релігійне життя на Прикарпатті 1944-1990 роки, - Ів- Франківськ, 2004, с. 215-216.

Отець Бахталовський Корнилій-Віктор (02.10.1892, с. Яблунів Гусятинського по-віту - 24.11.1948, с. Стопчатів Косівського району).

Висвячений на диякона 8.12.1918 р., на священика - 15.12.1918 р. Кир-Григорієм, др. Хомишиним, єпископом Станіславським.

З 15 грудня 1918 року по 31 грудня 1923 року працював сотрудником в с. Стопчатові, а з 1 січня 1924 року до 21 червня 1927 року священиком с. Люча і одночасно доїжджаючим сотрудником в с. Березові.

З 22 червня 1927 року і до останніх своїх днів працював священиком с. Стопчатова. Приходив на уроки релігії до дітей з греко-католицьких сімей у Яблунівську школу. У травні 1934 року о. Корнилій звернувся до воєводського уряду в Станіславі у справі одержання дозволу на будівництво українського католицького Народного дому, який і був збудований через три роки. Ця будівля і зараз служить людям, як Народний дім с. Стопчатова. 18 квітня 1935 року призначений шкільним комісаром на села Іспас, Мишин, Микитинці, Уторопи, Пістинь, Шешори, Прокураву, Брустури, Космач, Стопчатів. Активно працював в "Просвіті". Організовував і підтримував аматорські гуртки. Створив при читальні "Просвіти" бібліотеку для молоді "Скала", у фондах якої була література духовного спрямування, а також твори українських письменників та періодичні видання. 27 листопада 1944 року іменований містодеканом Пістинського деканату.

У 1945 році "батько" Сталін особисто прийняв рішення про найскорішу ліквідацію української греко-католицької церкви. І ось у 1946 році у Львові відбувся не канонічний ворожий народові "Собор", який приєднав галичан до Російської православної церкви. Пачався тиск на священиків, виклики в НКВД, репресії. Отець Корнилій такого знущання не видержав і у листопаді 1948 року помер.

Похований на цвинтарі с. Стопчатові в родинній могилі Бахталовських.

Отець Іроденко Василь (11.01.1958, м. Надвірна Івано-Франківської області)

Закінчив Надвірнянську середню школу (1975), Одеську духовну семінарію (1982). Висвячений на диякона 05.03.1982 року, на священика - 27.03.1982 року Митрополитом одеським Сергієм. Працював священиком в с. Лукавець Вишнівський (1982-86).

З 12 липня 1989 року парох с. Стопчатова. 25 грудня 1989 року в церкві с. Микитиці Тисменицького району склав присягу перед єпископом Павлом Василиком і був прийнятий до лона Греко-католицької Церкви. На його долю випала відбудова церкви св. Миколая в Стопчатові, початок будівництва церкви в Яблунові. Він разом із сільськими активістами організовував громаду до участі у важливих політичних подіях: освячення і підняття національного прапора в Стопчатові (1990), перезахоронення жертв більшовицького терору (1990), похід з образом Божої Матері і хоругвами на референдум 1 грудня 1991 року. Мав тісні зв'язки з Яблунівською ЗОШ І-ПІ ст., проводив катехізацію школярів. З 8 травня 2005 року - священик церкви св. Миколая в с. Стримба Надвірнянського деканату. Нагороджений Хрестом з Прикрасами (2006).

Отець Лесюк Роман (13.10.1949, с. Нижній Березів Косівського району).

Закінчив Космацьку середню школу (1966). Пройшов службу в армії, працював електриком в колгоспі, таємно студіював релігійну літературу, і під опікою Владики Павла Василика засвоїв програму духовної семінарії. Єпископом Павлом Василиком 10 травня 1983 року висвячений на диякона, 27 квітня 1989 - на священика.

З 1990 року проживає в Яблунові, надає духовну підтримку хворим, вміє вислухати, порадити, заспокоїти. Проводив священичу службу разом зі священиками о. Василем Іроденком та о. Богданом Рибчуком, а зараз працює сотрудником з о. Дмитром Погорілим у Яблунівській церкві Состраждання і Різдва Пресвятої Богородиці. Нагороджений Хрестом з Прикрасами з нагоди 2000-літнього ювілею Різдва Христового.

Отець Малофій Степан (13.10.1896, с. Тулова Снятинського повіту - 1978, м. Івано-Франківськ)

Висвячений на диякона 28.12.1924р., на священика - 24.05.1925р. Кир-Григорієм др. Хомишиним, єпископом Станіславським.

З 1 липня 1925 року по 31 травня 1926 року працював сотрудником на парафії в с. Космачі і проживав у Стопчатові. З 1 червня 1926 року по 9 серпня 1927 року був сотрудником на парафії у Стопчатові. Приходив на уроки релігії в Яблунівську школу в групу дітей з греко- католицьких сімей. Брав участь в аматорських гуртках, які організовувались тут при "Просвіті". Його діяльна участь у просвітницькій роботі сприяла активному залученню селянської молоді Стопчатова і Яблунова до самоосвітньої та самовиховної роботи, участі в аматорському театрі. Громадська активність отця, пристрасні проповіді, витримані в національно-патріотичному дусі, не подобалися владі. За ним пильно слідкувала Яблунівська поліція і писала донесення у вищі інстанції.

Після смерті о. Даниїла Бахталовського виїхав зі Стопчатова і працював сотрудником на парафії у Снятині, Городенці, Чорткові. Згодом працював священиком у Жабокруках, Жукові, Устячку, Садах на Тернопільщині, а з 15 січня 1945 року - священиком в Устю на Снятинщині. За зв'язки з УПА 19 липня 1949 року був заарештований і засуджений на 25 років тюрми. Реабілітований 20 листопада 1992 року. Його дочка Лілія Степанівна Григорович - народний депутат України 5-х скликань, голова "Союзу українок", директор Центру суспільно- політичної аналітики "Візія".

Отець Рибчук Богдан (03.06.1957, с. Стопчатів Косівського району) - священик церков св. Йосафата та св. Володимира (штат Мічиган, США).

Закінчив Яблунівську середню школу (1974), Сторожинецький лісний технікум. Працював в Яблунівському лісництві, а потім майстром озеленення м. Коломиї. У 1990 році вступив до Івано-Франківського теологічно-духовного інституту, який закінчив у 1995 році.

8 лютого 1992 року висвячений на священика владикою Софроном Дмитерком в катедрі Воскресіння Христового в м. Івано-Франківську. Був священиком на парафії в с. Космач (церква св. Параскеви) і одночасно на парафії в Яблунові. В той час лише починалося будівництво Яблунівської церкви Співстраждання і Різдва Пресвятої Богородиці. Отець Богдан регулярно, кожної неділі і у свята, проводив Богослужіння з часу закладки фундаменту церкви. Впродовж кількох років під палючим сонцем і в тріскучі морози, в дощову погоду і в сніжні завірюхи доносив слово Боже до вірян.

У 2000 році виїхав у США, де працює священиком у штаті Мічиган.

Отець Погорілий Дмитро (23.04.1978, смт. Обертин Тлумацького району).

Закінчив Обертинську середню школу (1995), Івано-Франківський теологічно-духовний інститут (2001). Висвячений на диякона у 2000р. і був призначений архідияконом біля ординарія Коломийсько-Чернівецької єпархії Кир-Павла Василика.

Висвячений на священика 22 квітня 2001 року, а 29 квітня цього ж року призначений на парафію в смт. Яблунів священиком церкви Состраждання і Різдва Пресвятої Богородиці. З єпископом Павлом Василиком відвідали Рим і мали аудієнцію зі Святим Отцем Іваном Павлом II з нагоди 2000 річного ювілею Різдва Христового.

Постійно дбає про створення духовно-естетичних умов для віруючих. Зумів об'єднати навколо себе церковне братство, яке вирішує багато фінансово-господарських проблем. Серед найактивніших членів церковного братства є: Габорак І. М., Сабадаш М. В., Синітович Б. М., Гембарський В.М., Табахарнюк Д. О., Дутчак М. Д., Дутчак С. М., Левандовський Р. А., Синежук І. М., Головецький М. Є., Боєчко В. Ф., Цимбалюк В. Д., Цимбалюк В. Я. З його благословення при церкві відкрито парафіяльну бібліотеку, якою завідує ініціатор створення бібліотеки сестра-монахиня Василія з Монастиря Сестер Милосердя св. Вінкентія.

Має тісний зв'язок зі школою. При церкві створено молодіжну організацію "Українська молодь Христові", якою опікується сестра-монахиня Домініка. Започатковується рух "Матері в молитві". Нагороджений Жовтим Хрестом з нагоди 2000 річниці Різдва Христового, Хрестом з Прикрасами з нагоди 10-ї річниці заснування Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Отець Січинський Микола (1849 - 1894) - парох с. Стопчатова з 1891 до 1894 року, громадський діяч, публіцист.

З 1883 року був послом до Галицького сейму, фундатором стипендії при товаристві "Просвіта". Член Народної ради, підтримував дружні стосунки з Іваном Франком, один з діячів "Нової ери". "Нова ера" - організація, яка робила спробу наладнати українсько-польські стосунки у Галичині у 1890-х роках у зв'язку з політичним напруженням між Австро-Угощиною і Росією. Помер у Стопчатові. Похований на стопчатівському цвинтарі. Його син Мирослав у 1908 році убив намісника Галичини А. Потоцького.

Отець Стефанович Володимир (1858 - 1939) - парох с. Стопчатова з 1995 до 1898 року, громадський діяч.

У 1899 році переведений на парафію у м. Кути. Крім виконання обов'язків пароха був посадником уряду ЗУНР у Кутах. Коли у 1918 році у Косові було створено Національну Українську Раду Косівського повіту, яку очолив Анатоль Лепкий , о. Стефанович був обраний його заступником. Він відстоював інтереси українців і за польської влади за що був ув'язнений у комийській тюрмі.

Його син Теодор Стефанович закінчив Віденську військову академію, служив в австрійській армії, офіцер УГА (1918-1920). З 1944 року - в УПА (полковник "Кропива"), командир юнацької школи "Грегіт", яка готувала новобранців УПА. У 1945 році попав живим у полон НКВД і дальша його доля невідома.

 
Хостинг надає Косівський портал
© 2007-2015